Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2020

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року                                                                                  м. Київ

Справа № 640/11402/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фонду державного майна України до Національної служби посередництва і примирення про визнання протиправним та скасування розпорядження, встановив

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Фонд державного майна України (далі також – позивач, ФДМУ) з позовом до Національної служби посередництва і примирення (далі також – відповідач, НСПП) про визнання протиправним та розпорядження.

Ухвалою суду від 01.07.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, у зв`язку з тим, що вважає протиправним розпорядження відповідача від 28.05.2019 року №199-р, оскільки вимоги найманих працівників не відповідають вимогам Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та Положенню про порядок формування і затвердження вимог найманих працівників, профспілок, затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення від 26 вересня 2014 року №66, оскільки у НСПП були відсутні підстави для реєстрації колективного трудового спору (конфлікту) між найманими працівниками Регіонального відділення Фонду державного майна по Хмельницькій області та Фондом державного майна України.

Відповідач надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що оскаржуване розпорядження прийнято правомірно, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а також зазначив, що процедура формування і затвердження вимог, визначення органу, уповноваженого представляти інтереси найманих працівників дотримана,

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

14.05.2019 відбулися збори найманих працівників Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, на яких працівники обговорили оформлення вимог до Фонду державного майна та погодили орган, уповноважений представляти їхні інтереси в колективному трудовому спорі (конфлікті), а також вирішили направити вимогу до роботодавця.

Як вбачається з протоколу зборів найманих працівників від 14.05.2019 та довідки Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області №11-01-01322 від 27.05.2019, загальна чисельність працівників складає 28 осіб, з них 23 особи виявили бажання висунути вимоги до роботодавця, що 82% працівників, тобто більше половини від загальної чисельності найманих працівників та визначили орган, уповноважений представляти їх інтереси.

Керуючись ч. 5 ст. 4 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" уповноважений представницький орган найманих працівників Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області направив листа до Фонду державного майна України разом з копією протоколу зборів найманих працівників від 14.05.2019 для розгляду вимоги.

Оскільки відповіді від роботодавця не надійшло, 27.05.2019 уповноважений представницький орган найманих працівників прийняв рішення про вступ у колективних трудовий спір (конфлікт) між найманими працівниками Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області та Фондом державного майна України, про що було проінформовано усі зацікавлені органи.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2019 за вих.№10-50-10580 представницькому органу найманих працівників Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області направлений лист щодо розгляду їхньої вимоги, яким фактично відмовлено у її задоволенні.

У відповідності до ч. 6 статті 15 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", розділу 3 Положення про порядок реєстрації НСПП висунутих найманими працівниками, профспілкою вимог та колективних спорів (конфліктів), затвердженого наказом НСПП від 29.03.2018 №18, на основі подання відділення НСПП в Хмельницькій області від 27.05.2019 №01-22/01-386, НСПП було видане розпорядження від 28.05.2019 №199-р «Про реєстрацію колективного трудового спору (конфлікту) між найманими працівниками Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області та Фондом державного майна України та зареєстровано наступну вимогу найманих працівників:

1. «Збереження існуючих соціально-економічних умов праці найманих працівників РВ ФДМУ по Хмельницькій області».

Не погоджуючись з даним розпорядженням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові і організаційні засади функціонування системи заходів по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) і спрямований на здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними визначає Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

Статтею 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" передбачено, що Колективний трудовий спір (конфлікт) – це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди; в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; г) невиконання вимог законодавства про працю.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" встановлено, що сторонами колективного трудового спору (конфлікту) є: на виробничому рівні – наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець. За дорученням інтереси роботодавця у колективному трудовому спорі (конфлікті) може представляти інша особа, організація роботодавців, об`єднання організацій роботодавців; на галузевому, територіальному рівнях – наймані працівники підприємств, установ, організацій однієї або декількох галузей (професій) або адміністративно-територіальних одиниць чи профспілки, їх об`єднання або інші уповноважені цими найманими працівниками органи та організації роботодавців, їх об`єднання або центральні органи виконавчої влади, або місцеві органи виконавчої влади, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Згідно частини другої статті 3 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" уповноважений найманими працівниками на представництво орган є єдиним повноважним представником найманих працівників до моменту припинення такого спору (конфлікту).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу. Разом із висуненням вимог збори (конференція) найманих працівників визначають орган чи особу, які будуть представляти їх інтереси.

Вимоги найманих працівників на галузевому, територіальному чи національному рівнях формуються і затверджуються: у випадках, коли інтереси найманих працівників представляє профспілка, об`єднання профспілок – рішенням виборного органу відповідної профспілки, об`єднання профспілок; у випадках, коли інтереси найманих працівників представляють інші уповноважені ними організації (органи) – конференцією представників підприємств, установ, організацій, обраних зборами (конференцією) працівників підприємств, установ, організацій, які перебувають у стані трудового спору (конфлікту).

Вимоги найманих працівників, профспілки чи об`єднання профспілок оформляються відповідним протоколом і надсилаються роботодавцю або уповноваженій ним особі, організації роботодавців, об`єднанню організацій роботодавців.

Статтею 6 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" передбачено, що Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців або коли строки розгляду вимог, передбачені цим Законом, закінчилися, а відповіді від роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців не надійшло.

Про виникнення колективного трудового спору (конфлікту) орган, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, зобов`язаний у триденний строк письмово проінформувати роботодавця, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням підприємства та Національну службу посередництва і примирення.

У відповідності до положень статті 15 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" з метою сприяння поліпшенню трудових відносин та запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів), їх прогнозування та сприяння своєчасному їх вирішенню, здійснення посередництва для вирішення таких спорів (конфліктів) Президентом України утворюється Національна служба посередництва і примирення.

До компетенції Національної служби посередництва і примирення належить: здійснення реєстрації висунутих працівниками вимог та колективних трудових спорів (конфліктів); аналіз вимог, виявлення та узагальнення причин колективних трудових спорів (конфліктів), підготовка пропозицій для їх усунення; підготовка посередників та арбітрів, які спеціалізуються на вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів); формування списків арбітрів та посередників; перевірка, в разі необхідності, повноважень представників сторін колективного трудового спору (конфлікту); посередництво у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту); залучення до участі в примирних процедурах народних депутатів України, представників державної влади, органів місцевого самоврядування.

Правові і організаційні засади здійснення Національною службою посередництва і примирення (далі – НСПП) відповідно до частини шостої статті 15 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" системи заходів щодо реєстрації висунутих найманими працівниками, профспілкою вимог та колективних трудових спорів (конфліктів) визначає Положення про порядок реєстрації Національною службою посередництва і примирення висунутих найманими працівниками, профспілкою вимог та колективних трудових спорів (конфліктів), затверджене наказом Національної служби посередництва і примирення від 29 березня 2018 року №18 (далі – Положення).

Зазначеним положенням визначено, що найманий працiвник – фiзична особа, яка працює за трудовим договором на пiдприємствi, в установi та органiзацiї, в їх об`єднаннях або у фiзичних осiб, якi використовують найману працю; роботодавець – юридична (пiдприємство, установа, органiзацiя) або фiзична особа, яка в межах трудових вiдносин використовує працю фiзичних осiб.

Реєстрацiя висунутих найманими працiвниками (окремою категорією найманих працівників), профспiлкою вимог та колективного трудового спору (конфлiкту) – внесення НСПП в Книгу реєстрацiї висунутих найманими працiвниками або профспілкою вимог та колективних трудових спорiв (конфлiктiв) вiдомостей про сторони колективного трудового спору (конфлiкту) iз зазначенням їх повного найменування i мiсцезнаходження (юридичної адреси) та висунутi найманими працiвниками (окремою категорією найманих працівників) або профспiлкою вимоги, присвоєння колективному трудовому спору (конфлiкту) реєстрацiйного номера та видання про це вiдповiдного розпорядження НСПП.

Відповідно до п.5.1 Положення, НСПП відмовляє у реєстрації висунутих найманими працівниками, профспілкою вимог та колективних трудових спорів у випадках, якщо, зокрема, в результатi перевiрки не пiдтвердились повноваження представникiв сторiн колективного трудового спору (конфлiкту) або сторона спору не є належною.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що до повноважень Національної служби посередництва і примирення відноситься зокрема, прийняття рішень щодо реєстрації або відмови у реєстрації висунутих працівниками вимог та колективних трудових спорів (конфліктів), у формі розпоряджень та на підставі подання відповідних відділень НСПП, які в межах своєї компетенції повинні пересвідчитись чи дійсно між найманими працівниками та роботодавцем виникли розбіжності з соціально-трудових питань, визначити момент виникнення колективного трудового спору між найманими працівниками та роботодавцем, перевірити повноваження представників сторін колективного трудового спору (конфлікту) та проаналізувати вимоги найманих працівників.

Твердження позивача про те, що наймані працівники Регіонального відділення Фонду державного майна по Хмельницькій області не надсилали Фонду державного майна України вимоги, оформлені протоколом, спростовується наявною в матеріалах справи поштовою накладною від 14.05.2019.

До того ж, суд звертає увагу, що самим позивачем було порушено строки надання відповіді на вимогу, відповідно до ЗУ «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

У позовній заяві позивач посилається на те, що наймані працівники Регіонального відділення Фонду державного майна по Хмельницькій області не є найманими працівниками у структурному підрозділі Фонду державного майна України, тобто не є належною стороною.

Однак, на момент реєстрації колективного трудового спору (конфлікту), а саме на 27.05.2019, ФДМУ вже видав накази від 11.04.2019 №364 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» та від 18.04.2019 №389 «Про затвердження Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях», а також затвердив штатний розпис Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на 2019 рік, котрі визначили зміну існуючих соціально-економічних умов праці працівників Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області.

Згідно із ст.6 ЗУ «Про Фонду державного майна України», Фонд державного майна України, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.

Регіональні відділення та представництва діють на підставі положень, що затверджуються Головою Фонду державного майна України.

Відповідно до п.1 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, затвердженого Головою Фонду державного майна України від 16.07.2012, регіональне відділення підпорядковується Фонду державного майна України.

Таким чином, Фонд державного майна України був вірно визначений як сторона роботодавця у зареєстрованому колективному трудовому спорі.

Оскільки вимога найманих працівників Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області відноситься до сфери повноважень Фонду державного майна України, тому сторона спору - Фонд державного майна України є належною.

До того ж, слід зазначити, що згідно ч.1 ст.1 ЗУ «Про Фонд державного майна України», Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Діяльність Фонду державного майна України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.20 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України», одним із основних повноважень Кабінету Міністрів України у сфері вдосконалення державного управління та державної служби є утворення, реорганізація і ліквідація міністерств та інших органів виконавчої влади відповідно до закону в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання органів виконавчої влади, затверджує положенням про зазначені органи.

Таким чином, реорганізація або утворення нових державних органів, у тому числі і органів приватизації, мають здійснюватися виключно Кабінетом Міністрів України на підставі виданого ним розпорядчого акту та у порядку передбаченому нормами статті 21 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади».

Суд також звертає увагу, що Національна служба посередництва та примирення, як державний орган перевіряє процедуру вступу в колективний трудовий спір (конфлікт) та відповідність поданих сторонами документів вищезазначеним нормативно-правових актам і своїми діями не порушує права та інтереси сторін щодо розгляду питань по суті та не зобов`язує сторони вести перемовини щодо вирішення спірних питань, оскільки виступає тільки посередником у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) та фіксує юридичний факт виникнення конфліктів у трудових колективах підприємств, установ, організацій України, для подальшого інформування керівництва держави з метою вчинення відповідних заходів.

Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів на спростування чи підтвердження неправомірності висунутих вимог найманих працівників.

Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно здійснено реєстрацію трудового колективного спору (конфлікту) між найманими працівниками Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області та Фондом державного майна України та видано оскаржуване розпорядження, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність прийняття свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, адміністративний позов Фонду державного майна України не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фонду державного майна України відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Cуддя                                                                                              І.В. Смолій

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2020