E-MAIL РОЗСИЛКА



Joomla Extensions powered by Joobi

КАЛЕНДАР НОВИН

Cічень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31 1 2

      Контакти НСПП: вул. Басейна, 1/2 А, м. Київ, 01004, тел. (044) 235 45 01, 235 44 43, e-mail www.nspp@nspp.gov.ua

NaghirnaОлена Нагірна, головний спеціаліст-юрист відділення НСПП в Чернівецькій області

 

Колективні договори, як відомо, є одним із найважливіших інструментів трудового права, ефективним правовим засобом розвитку та вдосконалення демократії у сфері соціально-трудових відносин.

В даний час роль колективного договору має велике значення. Колективний договір може заповнювати своїми локальними нормами прогалини трудового законодавства, підвищувати гарантії трудових прав працівників, покращувати охорону праці та соціально-побутові умови, може також націлювати на повагу та розвиток трудових традицій даного підприємства, заохочувати працюючих та покращувати медичне обслуговування працівників.

 

Відповідно до ст. 4 Конвенції МОП № 98 "Про застосування принципів права на організацію і на ведення  колективних переговорів", ратифікованою Україною, де це необхідно, вживаються заходи, що відповідають умовам країн, з метою сприяння повному розвитку і використанню процедури ведення переговорів на добровільній основі між підприємцями та організаціями підприємців, з однієї сторони, і організаціями трудящих, з іншої сторони, з метою регулювання умов праці шляхом укладення колективних договорів. Пунктом 1 Рекомендації МОП № 91 щодо колективних договорів передбачено, що шляхом погодження або через законодавство залежно від умов країни повинні встановлюватися системи, що відповідають місцевим умовам, для опрацювання, укладення, перегляду та поновлення колективних договорів чи для надання сприяння сторонам у опрацюванні, укладенні, перегляді та поновленні колективних договорів.

 Правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників в Україні визначені Законом України "Про колективні договори і угоди" від 01.07.1993 р.  (далі – Закон). Відповідно до частини 1 статті 2 цього Закону колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

 Спробуємо проаналізувати чинне законодавство, що регулює питання відповідальності власника або уповноваженого ним органа (далі – роботодавець) щодо відсутності на підприємстві колективного договору. Якщо звернутися до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс), можна побачити, що відповідальність настає не у зв’язку із відсутністю колективного договору, а у зв’язку із ухиленням від участі в переговорах при його укладенні, зміні або доповненні. Більшість практикуючих юристів під цією нормою розуміють, що відповідальність настає винятково в тому випадку, якщо трудовий колектив наполягав, а роботодавець ухилявся від участі в переговорах при укладенні, зміні або доповненні колективного договору. Порядок ведення таких переговорів визначений ст. 10 Закону. Він передбачає обов’язок сторони, що одержала письмове повідомлення про початок переговорів з укладення колективного договору, у семиденний термін почати роботу з їх ведення. При цьому, у випадку, коли сторона, що одержала письмове повідомлення, ухиляється від участі в переговорах, ініціююча сторона має право звернутися до державного інспектора праці із заявою про притягнення сторони, що ухиляється, до адміністративної відповідальності.

Таким чином, складається враження, нібито у випадку, коли на укладанні колективного договору профспілковий або інший уповноважений на представництво трудовим колективом орган (представник трудящих, обраний і уповноважений трудовим колективом) не наполягає, то відповідно роботодавець не несе ніякої відповідальності.

Проте, в ході детального аналізу положень Закону можна дійти зовсім іншого висновку. Так, згідно зі ст. 2 Закону, укладання колективного договору є обов’язковим на будь-якому підприємстві незалежно від форми власності.

Відповідно до ст. 9 Закону, ініціатором укладання договору може бути як роботодавець, так і профспілковий орган (у його відсутність – представник працюючого колективу).

Згідно із положеннями ст. 18 Закону, ст. 41-1 Кодексу, відповідальність за ухилення від участі в переговорах при укладенні, зміні або доповненні договору несуть не тільки особи, що представляють власників або уповноважені ними органи, але і профспілковий орган (у його відсутність – представник працюючого колективу).

Таким чином, можна зробити наступний висновок: якщо профспілковий орган (у його відсутність – представник працюючого колективу) не наполягає на укладанні договору, Закон припускає, що особа, яка представляє власників повинна сама виступити ініціатором його укладання. Саме в такому випадку вона не буде виступати стороною, що ухиляється від укладення колективного договору, і як наслідок – звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 41-1 Кодексу.

Вищезазначене свідчить про те, що питання про відповідальність осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи, у зв’язку із ухиленням від участі в переговорах при укладенні колективного договору є досить спірним. А тому на практиці представники місцевих органів державної влади вважають, що якщо ініціативи щодо укладення колективного договору не виявив орган, котрий представляє інтереси трудового колективу, її в обов’язковому порядку має виявити інша сторона (тобто власник або уповноважений ним орган). Іноді в державних органах (зокрема, в Пенсійному та інших фондах) підприємству відмовляють у взятті на облік, якщо воно не надасть оригінал та копію колективного договору.

Тому, проаналізувавши зміст норм чинного законодавства та дослідження науковців та юристів, варто зазначити, що законодавством не передбачено відповідальності підприємства чи його посадових осіб за неукладення колективного договору або за невиявлення ініціативи щодо його укладення, окрім випадків, коли такі особи ухиляються від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, або навмисно порушили семиденний строк з дня початку переговорів, або не забезпечили роботи відповідної комісії у визначені сторонами строки. Згідно зі статтею 17 Закону у таких випадках на цих осіб накладається штраф до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вони несуть також дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.

Щодо відсутності на підприємствах профспілкових організацій зауважимо, що в такому разі відповідно до статті 12 Кодексу законів про працю право на ведення переговорів і укладення колективного договору надається представникам, вільно обраним на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів.

Слід зазначити, що, як ідеться в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 10 травня 2002 р. № 06/1-4/127,укладення колективного договору особами, зареєстрованими як підприємці без утворення юридичної особи, які використовують найману працю, з органами, уповноваженими найманими працівниками на представництво, законодавством не передбачено.

Підсумовуючи все вищесказане, можна визначити наступні види відповідальності за порушення законодавства про колективні договори.

Відповідальність згідно із Законом України «Про колективні договори і угоди»

Особи, до яких застосовується санкція

Санкція

Стаття

Особи, які ухиляються від участі в переговорах щодо укладання, зміни чи доповнення колективного договору, угоди, навмисно порушили строк про початок переговорів (7 діб), не забезпечили роботу відповідної комісії у визначені сторонами строки.

  1. Штраф до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
  2. Дисциплінарна відповідальність аж до звільнення з посади.

17

Особи, з вини яких порушено чи не виконано зобов’язання щодо колективного договору, угоди.

  1. Штраф до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
  2. Дисциплінарна відповідальність аж до звільнення з посади.

18

Особи, винні в ненаданні інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод.

  1. Штраф до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
  2. Дисциплінарна відповідальність.

19

Відповідальність згідно із КУпАП

Особи, до яких застосовується санкція

Санкція

Стаття

Особи, які ухиляються від участі в переговорах щодо укладання, зміни чи доповнення колективного договору, угоди.

Штраф 3-10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

41-1

Особи, які умисно порушують встановлений законодавством строк початку таких переговорів.

Особи, які не забезпечують роботу комісій з представників сторін чи комісій з примирення у строк, визначений сторонами переговорів.

Особи, з вини яких порушено чи не виконано зобов’язання щодо колективного договору, угоди.

Штраф 50-100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

 

41-2

Особи, з вини яких не надано інформацію, необхідну для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод.

Штраф 1-5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

41-3

 

Порядок і строки накладення штрафів, передбачених Законом України "Про колективні договори і угоди", регламентуються Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Справи з цих питань розглядаються судом за поданням однієї із сторін колективного договору, відповідних комісій або з ініціативи прокурора (стаття 20 Закону).

 

Список використаних нормативно-правових актів та літератури:

1. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення вiд 07.12.1984  № 8073-X.

3. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 р. №3356-ХІІ.

4. Закон України «Про професійні союзи, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.99 р. № 1045-XIV.

5. Лист Міністерства праці та соціальної політики України. Щодо обов’язковості укладення колективного договору на підприємстві (витяг) від 07.04.2006 р. № 2411/0/14-06/18.

6. Конвенція МОП № 98 про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів, 1949 р.

7. Рекомендація МОП щодо колективних договорів № 91.

8. Дутчак А. Про адміністративну відповідальність сторін колективного договору // Юридичний журнал. - 2004. - №4.

9. Ключай Н. Колективний договір: Особливості, переваги, правове регулювання // Юридичний журнал. - 2005. - №7.

10. Костюк В. Співвідношення Господарського кодексу України та Кодексу законів про працю України: проблеми та шляхи вирішення // Юридична газета. – 2006.- №18.

11. Лінецький С. Використовуєте найману працю – укладайте колективний договір з працівниками // Юридичний журнал. - 2003. - №4.

12. Матюшко П. Регулювання оплати праці за колективним договором // Юридичний журнал. - 2006. - №10.

13. Нечипоренко А. Колективний договір: думки вголос // Праця і Закон. – 2006. - № 9.

14. Федоренко С. Колективний договір: обов’язковість і необхідність його укладення // Бюджетна бухгалтерія. - 2007. - № 13.

15. Швець П. Колективно-договірне регулювання трудових відносин // Праця і Закон. - 2006. - № 10.