11 грудня 2009 року на базі комунальної установи «Луганський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій» при організації та активній участі відділення НСПП у Луганській області, а також відділень НСПП в Донецькій і Херсонській областях відбулося засідання «круглого столу» у форматі Web-конференції на тему «Соціальне партнерство у сфері трудових відносин».
Актуальність даної тематики і необхідність обміну досвідом щодо практичного становлення соціального партнерства викликана тим, що в Україні партнерські відносини розвиваються в більш складних умовах у порівнянні з іншими країнами. Цьому процесу властиві свої особливості та проблеми, шляхи рішення яких можна знайти тільки спільними зусиллями соціальних партнерів. Саме цій меті і був присвячений захід.
Досягнення та недоліки нинішнього стану соціального партнерства в Україні обговорювали учасники «круглого столу», серед яких були присутні представники органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, служби зайнятості, Пенсійного фонду, обласних Федерацій профспілок, наукових і освітніх установ, об’єднань роботодавців та роботодавці окремих підприємств зазначених областей.
Донецьку область представляли фахівці обласної ради профспілок, органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, об`єднань роботодавців, наукові робітники, спеціалісти відділення НСПП в Донецькій області, представники ЗМІ.
В Донецькій області вже є певний досвід роботи з питань соціального партнерства, тому всі запрошені на засідання «круглого столу» із задоволенням взяли участь у заході та поділились своїми напрацюваннями.
Почав обговорення запропонованої теми Шемяков Олександр Дмитрович, голова Донецької обласної організації профспілки «Радіоелектронмаш» України, трудовий арбітр НСПП. Увага доповідача була зосереджена на питанні «Дієздатності сторін соціального діалогу як чинника впливу на виникнення колективних трудових спорів (конфліктів)».
Зважаючи на національний та європейський досвід країн з ринковою системою господарювання, доведено, що формою взаємовідносин суб`єктів соціально-трудових відносин є соціальний діалог (СД). Водночас, СД – це вид діяльності представницьких органів (сторін) роботодавців (власників), найманих працівників та держави у формі переговорних процесів, які визначають систему взаємостосунків між ними, що дозволяє не тільки врегульовувати, але й запобігати виникненню колективно-трудових конфліктів (КТК).
Важливою умовою ефективного ведення соціального діалогу є високий рівень дієздатності його сторін. Як показує національний та зарубіжний досвід, бажана дієздатність може бути досягнута завдяки дотриманню наступних вимог:
– соціальний діалог повинен вестися на основі принципів трипартизму або біпартизму;
– організаційні структури представницьких органів (сторін) роботодавців (власників), найманих працівників повинні бути рівнозначними;
– сторони соціального діалогу повинні бути рівноправними, компетентними та відповідальними за виконання прийнятих компромісних рішень;
– кожна сторона повинна володіти високим рівнем культури поведінки при веденні переговорів.
Таким чином, очевидно, що дієздатність є чинником впливу не тільки на стан ведення самого діалогу, але й на досягнення соціально-економічної стабільності в суспільстві.
В умовах ринкової економіки соціальний діалог в Україні на багатьох рівнях переговорного процесу ведеться в основному між органами державної влади та профспілками, що не відповідає вимогам міжнародних стандартів його ведення і не повністю сприяє досягненню соціально-економічної стабільності у суспільстві.
Нерівнозначність організаційних структур сторін соціального діалогу, нерівноправність представницьких органів роботодавців і найманих працівників, недостатня компетенція та замала відповідальність за виконання досягнутих домовленостей істотно знижує дієздатність діалогу, що, в свою чергу, сприяє збільшенню кількості колективно-трудових конфліктів. Якщо на контролі НСПП у 2005 р. перебувало 240 КТС(К), то у 2008 р. – уже 373.
З метою підвищення дієздатності представницьких органів пропонується:
1. Сформувати структуру головних напрямів господарської діяльності умовно об’єднавши діючі види економічної діяльності у п’ять основних їх типів:
– промислово-виробнича сфера;
– сільськогосподарська;
– сфера послуг;
– бюджетна сфера;
– сфера малого бізнесу.
Згідно з основними напрямками господарської діяльності створити організаційну структуру представницьких органів найманих працівників та роботодавців на національно рівні.
Марина Красновид, головний спеціаліст апарату Федерації профспілок України з питань колективно-договірної роботи Донецької обласної ради профспілок, висловила свої міркування на тему «Соціальний діалог як інструмент захисту прав найманих працівників».
Найкращий засіб захистити права найманих працівників – не допускати їх порушення. А одним із засобів цього є боротьба за достойні умови праці для робітників ще в процесі їх встановлення. Для цього використовується така форма соціального діалогу як укладання угод та колективних договорів.
В Донецькій області діє ціла система угод – Регіональна угода, угоди на рівні міст та районів (територіальні), регіонально-галузеві угоди.
Регіональна угода між Донецькою облдержадміністрацією, профспілковими об`єднаннями Донецької області та Донецькою обласною організацією роботодавців є однією з найкращих в Україні. На її основі Федерацією профспілок України підготовлено Макет угоди такого рівня.
Крім регіональної угоди в нашій області укладаються угоди на рівні міст та районів, сторонами яких виступають органи місцевого самоврядування, координаційні ради профспілок та відповідні організації роботодавців. Ці угоди дають змогу вирішувати питання соціального захисту населення конкретної адміністративно-територіальної одиниці.
На сьогодні в Донецькій області укладено біля 35 таких угод.
В області діють шість регіонально-галузевих угод, сторонами яких виступають обласні організації галузевих профспілок та відповідні управління облдержадміністрації.
Робота з укладання зазначених угод вийшла на шлях конструктивного діалогу, однак у процесі реалізації положень угод виникають проблеми, а саме:
– відсутність організацій роботодавців у більшості міст та районів області, а також обласних галузевих організацій роботодавців;
– недостатнє законодавче регулювання окремих питань соціального діалогу.
З метою реалізації завдань соціального діалогу, обласною радою профспілок укладено угоди про співробітництво з відділенням НСПП в Донецькій області, Територіальною державною інспекцією праці в Донецькій області, Головним управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області, виконання положень яких сприяє реалізації функції контролю за виконанням норм угод.
Крім того, в Донецькій області діє Регіональний порядок проведення соціального діалогу, підписаний 11 жовтня 2006 р., який визначає його форми, напрями та права сторін.
Начальник відділення НСПП в Донецькій області Стрельченко Денис Ігорович висвітив теоретичні аспекти досвіду та проблем реалізації механізмів соціального діалогу.
Не зважаючи на спроби активізувати в Україні діяльність спрямовану на втілення механізмів соціального діалогу, досягти суттєвих успіхів ще не вдається. Загалом, така діяльність не має систематичності та послідовності.
А що ж таке соціальний діалог? Які сприятливі умови для його існування? Роль держави у соціальному діалозі?
Що ж таке соціальний діалог? За визначенням Міжнародної організації праці (МОП), соціальний діалог включає всі види переговорів, консультацій, обміну інформацією між сторонами соціально-трудових відносин, а також між представниками уряду, роботодавців та робітників з питань економічної та соціальної політики.
Соціальний діалог може бути як тристороннім (уряд-роботодавець-працівник), так і двостороннім (роботодавець-працівник). Він може бути неформальним або інституційним, проходити на національному, регіональному, галузевому рівнях або на рівні підприємства.
Основною метою соціального діалогу є сприяння формуванню консенсусу та демократичної взаємодії між основними зацікавленими сторонами у сфері праці.
Для існування соціального діалогу необхідні наступні умови:
– потужні, незалежні організації трудящих та роботодавців, які мають технічні можливості та доступ до відповідної інформації для участі у соціальному діалозі;
– політична воля та готовність участі у соціальному діалозі;
– повага до основних прав на свободу асоціації та ведення колективних переговорів;
– відповідна організаційна підтримка.
Яка роль держави у соціальному діалозі? Держава не може бути пасивним учасником цього процесу. Вона несе відповідальність за створення стабільного політичного та громадського клімату, який дозволяє незалежним організаціям роботодавців і трудящих діяти вільно, не боячись репресій.
Щоб оцінити значення соціального діалогу для сторін соціально-трудових відносин і держави загалом, необхідно використати досвід країн, які застосовують механізми соціального діалогу не один десяток років.
За десять років роботи у сфері вирішення колективних трудових спорів в Україні з’явився значний досвід сприяння сторонам соціально-трудових відносин у розгляді гострих питань за столом переговорів, в рамках примирних комісій, трудових арбітражів.
Основне завдання НСПП – створити в Україні умови для вирішення розбіжностей між сторонами конфлікту. Вирішення конфлікту залежить від позиції сторін та від поставлених ними цілей. Однак, і зі сторони роботодавців, і зі сторони найманих працівників повинно існувати прагнення до стабілізації соціально-трудових відносин.
Досвід роботи відділення НСПП в Донецькій області свідчить, що сторони СТВ частіше використовують можливості КТС(К) не тільки для вирішення конфліктних питань, а й щоб вирішити проблеми підприємства, які безпосередньо впливають на СТВ.
В Донецькій області прикладами таких спорів є конфлікти на підприємствах шахтобудівельного комплексу та шляхового будівництва.
Часто примирні процедури проводяться з метою встановити та формально підтвердити, що причиною проблем у СТВ є діяльність чи бездіяльність державних органів влади, відсутність правового регулювання окремих питань, пов`язаних із діяльністю підприємства, а іноді і галузі загалом.
Стрельченко Денис зазначив, що переконаний – у кожній області України є певний досвід у сфері проведення соціального діалогу, і обговорення та обмін досвідом з питань його реалізації буде доречним. Він поділився напрацюваннями з цього питання у Донецькій області. У 2009 році в області відбувалося обговорення Регіональної угоди на 2009-2010 роки. Відділенням було внесено пропозиції щодо розділу «Соціальне партнерство», які стосуються механізмів соціального діалогу:
– створення незалежної комісії для вивчення фактів порушення прав профспілок, до складу якої включити представників профспілкових об`єднань, об`єднань роботодавців, Головного управління праці і соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації, Територіальної державної інспекції праці в Донецькій області та відділення НСПП в Донецькій області;
– створення робочої групи з представників обласної тристоронньої соціально-економічної ради, для проведення консультацій з органами місцевого самоврядування, організаціями роботодавців, профспілками та їх об`єднаннями, іншими громадськими організаціями щодо соціально значимих питань та втілення ефективного механізму соціального діалогу.
Начальник відділення НСПП у Луганській області Анна Мосіна ознайомила слухачів з досвідом роботи соціальних партнерів у системі врегулювання конфліктів, окреслила умови розвитку соціального партнерства в Україні. Як практик, вона підкреслила, що роль соціально-партнерської взаємодії у врегулюванні розбіжностей між найманими робітниками і роботодавцями переоцінити важко. А. Мосіна зупинилася на основних функціях соціально-партнерської взаємодії:
1. По-перше, взаємодія сторін дозволяє одержати більш широке і глибоке розуміння проблемної ситуації, подивитися на неї ніби з інших позицій (пізнавальна функція).
2. По-друге, у процесі обміну думками відбувається зближення поглядів сторін, що дозволяє визначити загальнішу мету, соціально значиму як для однієї, так і для іншої сторони, на основі чого досягається консенсус (регулятивна функція).
3. По-третє, визначення спільних дій шляхом узгодження інтересів створює можливість консолідації, що знижує соціальну напругу і конфліктність (консолідуюча функція).
4. У процесі спільного прийняття рішення, кожна зі сторін бере на себе певні зобов'язання, відповідальність та отримує право контролю за виконанням домовленостей, це забезпечує ефективність реалізації спільно прийнятого рішення (контролююча функція).
5. Під час соціального діалогу також визначаються тенденції розвитку відносин між учасниками трудових відносин, що надалі забезпечують соціальний спокій у колективі (прогностична функція).
Начальник відділення НСПП в Луганській області підкреслила, що виконуючи всі свої функції, саме соціальний діалог, який ведуть учасники трудових відносин за столом переговорів під час примирних процедур у рамках вирішення колективних трудових спорів, дозволяє знайти спосіб вирішення розбіжностей, прийнятний для обох сторін і, тим самим, стабілізувати відносини між найманими робітниками і роботодавцями, забезпечити довірчий рівень відносин між ними. Таким чином, соціальне партнерство – це метод узгодження інтересів суб'єктів партнерської взаємодії (найманих робітників і роботодавців), усунення розбіжностей між ними, що здійснюється за посередництва держави і на основі реалізації прав та інтересів сторін.
Вчений секретар державної установи Науково-дослідний інститут соціально-трудових відносин Міністерства праці та соціальної політики України м. Луганська Микола Мартиненко ознайомив присутніх з особливостями розвитку соціального партнерства у сфері трудових відносин в Україні на регіональному рівні. Це питання важливе тим, що більшість завдань і проблем соціально-економічного розвитку вирішується саме в регіонах. Зокрема, він визначив основні особливості розвитку соціального партнерства на регіональному рівні:
• «розмитість» поняття суб'єктів соціального партнерства на регіональному рівні – профспілки не становлять значного сегмента найманих працівників приватного сектора, роботодавці на регіональному рівні організовані у невеличкі структурно слабкі організації, які не є основною масою підприємців, органи влади часто вступають в «альянси» з роботодавцями щодо зниження соціальних вимог із боку профспілок;
• вузька сфера договірно-правового регулювання соціально-трудових відносин;
• здебільшого декларативний характер регіональних угод;
• недостатня кадрова та матеріальна база соціального партнерства;
• обмежені повноваження представників сторін соціального партнерства на регіональному рівні для підписання, виконання та контролю укладених домовленостей;
• неусвідомлення соціальними партнерами своєї ролі, місця та цілей у соціальному діалозі;
• відстороненість профспілок від формування та реалізації соціально-економічної політики на регіональному рівні;
• відсутність співпраці та регулярного соціального діалогу (не «епізодичного» спілкування в межах «ухвалили-підсумували»);
• не відображено ні структурно, ні в угодах «міжсекторне» соціальне партнерство, яке поширене навіть у деяких країнах СНД.
Перший заступник голови Федерації профспілок Луганської області Дмитро Жураковський висловив свою думку з приводу місця профспілок в соціальному партнерстві. Він зазначив, що Федерація профспілок України визнає соціальний діалог за пріоритетну і домінуючу форму вирішення складних соціально-економічних проблем, передумову соціальної безпеки та стабільності суспільного розвитку, забезпечення гідного життя людини праці.
Загальновизнаним базовим інструментом регулювання колективних трудових відносин, забезпечення соціально-економічних прав та інтересів працівників є колективний договір. І безсумнівною заслугою профспілок є збереження і розвиток колективних договорів на підприємствах.
Переговорні процеси щодо укладення колективних договорів відбуваються в умовах протидії з боку роботодавців (особливо з початком фінансової кризи). Керівники підприємств (роботодавці) не бажають обтяжувати себе додатковими зобов'язаннями перед працівниками, посилаючись на економічні труднощі. Це призводить до затягування переговорного процесу, зниження рівня захисту інтересів працівників. Порушенням законодавства є неможливість отримання необхідної інформації низкою профкомів від роботодавців, які зі всіх економічних показників роблять комерційну таємницю, у т.ч. і заробітної плати.
Службу зайнятості з боку Луганської області представляв заступник директора Луганського обласного центру зайнятості Дмитро Поліщук. Він визначив позицію Служби зайнятості: «Завдяки плідному співробітництву всіх соціальних партнерів, досягнуто динамічного і прогресивного розвитку системи соціального страхування на випадок безробіття. В той же час, робота державної служби зайнятості свідчить, що здатність держави пом'якшувати наслідки реформування економіки і вивільнення робочої сили залежить від скоординованої, послідовної роботи всіх органів влади та зацікавлених сторін, тому що жоден державний орган не здатний самостійно вирішити проблему зайнятості. Тому використання можливостей соціального партнерства є важливим питанням для державної служби зайнятості і, зокрема, її регіонального відділення – Луганської обласної служби зайнятості».
Відповідно, взаємодія соціальних партнерів – роботодавців (підприємців), найманих робітників і їхніх об'єднань (профспілок) набула нині надзвичайно актуального значення. Це спричинено двома феноменами сучасності – глобалізацією і технологічною революцією. Внаслідок їхньої взаємодії та взаємозумовленості в соціально-економічній сфері України відбуваються фундаментальні зрушення. Їхнім проявом є зниження частки виробничого сектора і зростання частки сектора послуг, деконцентрація промислового виробництва, зрушення в його галузевій структурі, співвідношення «старих» і «нових» сфер діяльності тощо. Зазначені зрушення призводять до змін у структурі та характері зайнятості, значно впливають на стан ринку праці, формують нові тенденції його розвитку.
Завершував дискусію, зі сторони Донецької області, Мангасаров Гаррі Онікович – голова громадської асоціації «Альтернативне вирішення конфліктів», трудовий арбітр НСПП, який висвітлив питання «Переговори як найважливіший елемент соціального діалогу».
Мангасаров Г.О. зазначив, що «коли говоримо про соціальний діалог – говоримо про переговори, а коли ми говоримо про переговори, то маємо на увазі продуктивні переговори. Неправильно побудований діалог може призвести до конфлікту. Таким чином, соціальний діалог – це продуктивні переговори, які лежать в основі всіх процесів, що відбуваються у суспільстві».
Він підкреслив – за столом переговорів слід виконувати наступні правила:
– необхідно слухати одне одного;
– треба усвідомлювати, що процес «віддати – забрати» означає від чогось відмовитися і щось отримати. Починаючи переговори кожна сторона бажає отримати якомога більше;
– варто усвідомлювати, що переговори треба попередньо підготувати, зібрати інформацію;
– треба підготувати перелік питань для переговорів, щоб чітко знати, які питання ставити, в якому порядку, які аргументи наводити.
Крім того, існують конкретні рекомендації проведення переговорів, серед них:
– необхідність фіксування перебігу переговорів – конспект надасть допомогу при повторних переговорах;
– нічний час не є найкращим для переговорів. Не варто добиватися рішення за рахунок власної втоми чи втоми другої сторони. Це не буде перемогою;
– фіксуйте увагу на питаннях, а не на особистостях! Можна несприймати позиції людей, а не самих людей. Не реагуйте на образи;
– критикуйте пропозиції, але не людину, що їх запропонувала;
– не квапте своїх супротивників;
– слухайте одне одного;
– під час переговорів необхідно зрозуміти можливості другої сторони, відрізняти особистість від її повноважень, від суті питання. Це дасть змогу знайти спосіб порозумітися;
– під час переговорів не можна погоджуватися з яким-небудь фактом – про нього можна знати чи не знати. На переговорах факти не обговорюються. Важливо домовитися щодо основних питань;
– ніколи не просіть того, що боїтесь втратити;
– не просіть того, що друга сторона не зможе забезпечити. Попередньо ви повинні переконатися у можливостях протилежної сторони;
– необхідно постійно враховувати аргументацію протилежної сторони;
– ніколи не кажіть «ніколи», завжди потрібно залишати кілька варіантів вирішення проблеми, очікуючи пропозицій другої сторони;
– зберігайте гумор;
– не запізнюйтесь на переговори.
Іноді, навіть правильно побудовані переговори можуть привести сторони до безвиході. Тому учасників соціального діалогу необхідно навчати методам «виходу із безвиході», знаходженню альтернативних шляхів, вмінню урівноважити позиції та інтереси, слухати один одного тощо.
Генеральний директор «Об’єднання організацій роботодавців Луганської області» Микола Дейнегін не заперечував певних ускладнень у ході соціального діалогу. Разом з тим, і він, і заступник голови Федерації профспілок Луганської області Дмитро Жураковський погодились, що безпосередньо між цими органами конфліктів з приводу недомовленостей немає. В області успішно ведеться діалог щодо укладення Регіональної угоди. Учасникам «круглого столу» Микола Дейнегін повідомив, що організації роботодавців створені не в усіх областях. Так, він підкреслив, що у присутніх на телемості колег із Херсонській області можуть виникнути проблеми під час укладення регіональної угоди, оскільки організації роботодавців у цій області іще не створено. Таким чином, немає однієї зі сторін соціального партнерства і одного з підписантів угоди на регіональному рівні.
Представники усіх областей, присутні на «круглому столі», взяли активну участь в обговоренні доповідей. А колеги із вказаних вище областей познайомили зі своїм досвідом ведення соціального діалогу.
Всі учасники Web-конференції дійшли висновку, що на сучасному етапі розвитку України основним напрямком становлення соціального партнерства повинне стати подолання існуючих перешкод і проблем. Необхідно спільно здійснювати наполегливий і цілеспрямований пошук оптимальних моделей соціального партнерства, розроблювати діючий механізм соціальної взаємодії партнерів – держави, найманих робітників і роботодавців.